УВАГА, ГАЗ!

У наш час жодна людина не може уявити своє життя без газу. Завдяки газу ми можемо приготувати їжу, обігріти своє житло, підігріти воду та багато іншого.

1.У містах і селах люди використовують природний газ, який надходить із родовищ до житла по трубах. Він легший за повітря, тому піднімається вгору.

У деяких населених пунктах використовують зріджений газ у балонах. Він важчий за повітря, тому опускається вниз.

Балони зі зрідженим газом не можна зберігати на сонці, біля вогню чи джерела тепла. Вони повинні зберігатись у приміщеннях, де є добра циркуляція повітря і обов’язково у вертикальному положенні. Балони ні в якому разі не можна кидати чи розбивати.

У вашій квартирі чи будинку можуть бути такі газові прилади: плита з духовкою, колонка для нагрівання води, котел для обігріву будинку.

Але необережне недбале поводження з газом може завдати людині великої шкоди.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Під час горіння газу зменшується вміст кисню у повітрі й виділяються небезпечні речовини. Якщо у квартирі протягом однієї години горітиме 4 конфорки, то вміст шкідливих речовин у повітрі збільшиться вдвічі. Тому ваше помешкання обов’язково повинно мати вентиляцію.

Крім природного та зрідженого газу у мешканців сіл для приготування їжі чи обігріву житла користуються піччю або грубою. Люди, які їх мають, повинні знати, що якщо закрити заслінку димаря у протопленій печі раніше, ніж треба, до кімнати потрапить чадний газ. На противагу природному і зрідженому газу, цей газ не має запаху. Тому чадний газ є надзвичайно шкідливим для людини, бо отруєння ним настає непомітно. Найбільш небезпечний чадний газ уночі, коли люди сплять і не відчувають небезпеки. Надихавшись чадним газом, людина може загинути від нестачі в організмі кисню.

Крім цього отруїтися чадним газом можна навіть в автомобілі з увімкненим двигуном у зачиненому гаражі або в іншому закритому приміщенні, де немає циркуляції повітря.

2. Тому, щоб з вами не трапилося нещасних випадків, запам’ятайте загальні правила користування газовими приладами:

– перед включенням газових приладів перевірте чи не має в приміщенні специфічного запаху, на весь час роботи газових приладів залишіть відчиненими двері кухні чи кватирку;

– спочатку необхідно піднести вогонь до пальника, а вже потім відкрити кран на газовому приладі;

– перш ніж запалити пальники духової шафи газової плити, необхідно перевірити її змахами дверцят духовки, або залишити відкритою на 5-7 хвилин;

– не ставте на низькі конфорки посуд із широким дном, користуйтеся конфоркою з високими ребрами, інакше згоряння буде неповним;

– щоб не отруїтися чадним газом, не використовуйте газові плити для обігріву приміщень;

– не перекривайте димові та вентиляційні канали, стежте за вентиляцією на кухні;

– не використовуйте газові прилади не за призначенням;

– не залишайте без нагляду газові прилади увімкненими навіть на короткий час. А якщо раптом погасне вогонь, – негайно перекрийте всі крани і добре провітріть приміщення;

– закінчивши користуватися газовими приладами, закривайте крани на газопроводі чи вентиль на балоні, а потім – на самих газових приладах;

– не прив’язуйте до газопроводів мотузку, не сушіть випраний одяг чи волосся над включеною газовою плитою;

– не користуйтеся газом при несправних газових приладах, балонах;

– будьте завжди уважні при користуванні газом.

Природний газ, яким ми щодня користуємося у побуті, є дуже отруйним і вибухонебезпечним. Він не має ні запаху, ні кольору. І для того щоб газ можна було відчути, до нього додають речовини зі специфічним запахом.

Як треба діяти якщо ви відчули запах газу у приміщенні:

– негайно перекрийте всі вентилі і крани на газовому приладі чи балоні;

– відкрийте вікна і двері для провітрювання приміщення;

– рот і ніс прикрийте тканиною;

– не вмикайте електричні прилади, не користуйтесь телефоном;

– вийдіть з оселі, повідомте дорослих, викличте аварійну службу за номером 104.

ЯК ЗАХИСТИТИСЬ ВІД РАДІАЦІЇ

В Україні до об‘єктів, що потенційно можуть стати джерелом радіаційної небезпеки, належать у першу чергу атомні електростанції, підприємства з видобутку і переробки уранових руд, сховища відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів, дослідницькі ядерні реактори, а також джерела іонізуючого випромінювання, що використовуються у промисловості, медицині, виробництві та науково – дослідній роботі й радіаційно небезпечні об‘єкти на територіях сусідніх країн.

Будівництво та експлуатація атомних електростанцій показали можливість ефективного використання атомної енергії в мирних цілях, але у разі аварій, викликаних різними причинами, радіоактивне забруднення територій може бути небезпечніше, ніж після вибуху ядерного боєприпасу.

1. Що треба робити у випадку раптового радіаційного забруднення?

Основним способом оповіщення населення про аварію на АЕС є повідомлення по радіо і телебаченню. Для цього вмикаються сирени, промислові гудки та інші засоби, що буде означати подачу попереджувального сигналу: «Увага всім!». За цим сигналом усі повинні ввімкнути радіо, телевізійні приймачі і прослухати повідомлення. Текст повідомлення передається протягом 5 хвилин декілька разів. У такому випадку треба бути надзвичайно уважним, ретельно виконувати всі розпорядження та повідомлення органів цивільної оборони.

З одержанням повідомлення слід використовувати засоби індивідуального захисту – респіратори будь-якого типу, протигази, захисні дитячі камери, захисний одяг при перебуванні на відкритій місцевості. При їх відсутності використовувати протипилову тканинну маску або зволожену ватно-марлеву пов‘язку.

Кращим способом захисту на радіаційно забрудненій території є використання протирадіаційних сховищ, протирадіаційних укриттів, захисних споруд і приміщень, які потрібно швидко і без паніки зайняти, а при необхідності провести їх герметизацію. При відсутності спеціальних захисних споруд – використовувати для цього житлові будинки.

Пам‘ятайте: стіни дерев‘яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання у 2 рази, цегляного – у 10 разів, заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева – у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону – у 40-100 разів, протирадіаційні сховища – до 1000 разів.

На відкритій місцевості перебувати тільки при крайній потребі, використовуючи ЗІЗ (засоби індивідуального захисту), а при поверненні в приміщення слід їх зняти і провести обробку.

У захисні споруди не слід брати великі і непотрібні речі, пожеже - і вибухонебезпечні речовини, домашніх тварин, дотримуючись режиму поведінки, не залишати укриття без дозволу обслуговуючого персоналу.

Для герметизації житлового будинку якомога швидше слід виконати наступне: закрити (заклеїти) щілини у дверях, вікнах, у будинках з пічним опаленням закрити димар, у квартирах багатоповерхових будинків – вентиляційні люки, балкони.

У квартирах, будинках, місцях загального користування кожен день необхідно проводити вологе прибирання з використанням миючих засобів, а при вході в приміщення кладуть зволожені килимки.

Для попередження шкідливої дії радіоактивного йоду відразу по отриманні сигналу про аварію проводять йодну профілактику. Йодний калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою один раз на день протягом 7 діб; дітям від 2 років і дорослим – по 0,125 г на один прийом. Водно – спиртовий розчин йоду приймати після їжі тричі на день протягом 7 діб; дітям до 2 разів – по 1-2 краплі 5% настою на 100г молока (консервованого) або годувальної суміші; дітям від 2 років і дорослим – по 3-5 крапель на склянку молока або води. Можна також наносити на поверхню тіла настій йоду у вигляді сітки один раз упродовж 7 діб.

Доза звичайного йоду не повинна перевищувати 100-130 мл на один прийом. Одноразовий прийом його забезпечує захисний ефект протягом 24 годин.

Пам‘ятайте! Накопичення радіоактивного йоду-131 особливо небезпечне для дитячого організму, тому головним завданням усіх дорослих є негайне прийняття дітьми препарату із звичайним нерадіоактивним йодом.

Йодна профілактика населення в разі аварій на АЕС з викидом радіоактивних речовин проводиться в радіусі 30-50 км навколо станції.

2. Крім йодної профілактики важливе значення для захисту населення має обмежене перебування людей на відкритій радіоактивно забрудненій місцевості.

При необхідності пересування на забрудненій території, особливо запиленими шляхами, необхідно користуватися засобами захисту органів дихання – протигазом, респіратором, ватно–марлевою пов‘язкою, хустинкою або будь-якою частиною одягу; для захисту шкіри – плащем з каптуром, накладкою, комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями.

Важливо дотримуватись правил особистої гігієни: частіше мити руки з милом, відкриті ділянки шкіри, особливо перед вживанням продуктів харчування, щоденно приймати душ, систематично проводити вологе прибирання житлових приміщень, на вході у приміщення чистити взуття, використовувати вологі килимки. Верхній одяг до кімнати не вносити.

На відкритій місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, забороняється їсти, пити, палити, вживати неперевірену воду і продукти харчування.

Харчуватися можна лише продуктами або консервами, що зберігалися у захищених приміщеннях і не зазнали радіоактивного впливу.

Не вживайте овочі, які росли на забрудненому грунті. Не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах. Не пийте воду із відкритих джерел та з мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки. Колодязі повинні бути щільно закритими.

ХІМІЧНА НЕБЕЗПЕКА

Володіючи великими можливостями, хімія майже щоденно створює нові матеріали та речовини, що використовуються в усіх сферах народного господарства, у побуті, космосі. Все це є причиною бурхливого розвитку в останні десятиліття хімічної промисловості. У зв’язку з цим ростуть обсяги виробництва, використання, зберігання та перевезення хімічних продуктів і хімічних речовин.

Згідно з Міжнародним Регістром, у світі (в промисловості, сільському господарстві і побуті) використовується близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи небезпечних хімічних речовин (НХР).

1. Хімічно небезпечний об’єкт (ХНО) – промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляється, переробляються, перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використовується у виробництві, розміщується або складується постійно або тимчасово, знищується тощо) одна або декілька НХР.

На території України функціонує 1,428 об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності 235 тис. тонн небезпечних хімічних речовин, у тому числі: більше 8,0 тис. тонн хлору, 170 тис. тонн аміаку та понад 50 тис. тонн інших небезпечних хімічних речовин.

Усього в зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає близько 16 млн. людей – це складає 33,4% від населення країни.

До ХНО відносяться:

- заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують (НХР);

- заводи (комплекси) з переробки нафтопродуктів;

- виробництва інших галузей промисловості, які використовують НХР;

- підприємства, які мають оснащені холодильні установки, водонапірні станції та очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

- залізничні станції і порти, де концентрується продукція ХНО, термінали і склади;

- транспортні засоби, контейнери, автоцистерни, танкери, що перевозять хімічні продукти;

- склади і бази із запасами пестицидів і агрохімікатів для сільського господарства.

При аваріях на цих об’єктах можуть виникати масові ураження людей, тварин і рослин, забруднення джерел води, повітря і місцевості. Тому виробництво, транспортування, збереження і використання токсичних хімічних речовин суворо регламентується спеціальними правилами техніки безпеки.

На прикладі карти Києва спостерігається майже 2/3 території, яка підпадає під можливі наслідки надзвичайних ситуацій на хімічно небезпечних об’єктах.

2. Найбільш поширеними у галузях господарювання і небезпечними є хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, дихлоретан, окисел вуглецю, фосген, азотна, сірчана, соляна і синильна кислота та ін.

Хлор (Cl – ступінь токсичності – 2) – це зеленувато-жовтий газ із різким запахом, у 2,5 рази важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш хлору і водню вибухонебезпечна. Випаровуючись в атмосфері, утворює білий туман, стелиться по землі й збирається в долинах, ярах, підвалах. Балон рідкого газу (місткістю 25 л) може утворити в повітрі смертельну концентрацію на площі 2 га. Хлор може проникати в організм через шкіру, органи дихання і травлення.

Ознаки отруєння хлором: різь в очах, болючий сухий кашель, блювання, задишка.

З метою захисту від отруєння хлором використовують ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки В, захисний одяг.

Аміак (NH3 -ступінь токсичності - 4) – безколірний газ із запахом нашатирю. При t = - 33 – 35оС – це безколірна рідина, яка при t = -78оС твердне. Аміак добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем вибухає. Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки. Концентрація аміаку 7 мг/л призводить до смерті через 30 хв.

Для захисту від отруєння аміаком використовують ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки КД , захисний одяг.

Особливу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди і агрохімікати, які використовуються в сільськогосподарському виробництві.

Пестициди – токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення шкідливих організмів.

Агрохімікати – органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів.

3. Що роботи у разі раптового виникнення хімічної небезпеки:

Ø Почувши сигнал: «Увага, всім!», негайно включити радіоприймач або телевізор і прослухати інформацію.

Ø Захистити органи дихання від хімічно небезпечних речовин за допомогою засобів захисту органів дихання та шкіри. При їх відсутності можна скористатися щільним одягом і вологою пов’язкою.

Ø По можливості, негайно залишити зону хімічного забруднення.

Ø Якщо вийти з району аварії неможливо, залишитися у приміщенні, загерметизувавши його.

Ø Із зони хімічного зараження виходити перпендикулярно напряму вітру і обминати тунелі, яри, долини, де може бути висока концентрація хімічних речовин.

Надання першої медичної допомоги при ураженні хімічними речовинами:

– винести потерпілого із зони зараження та забезпечити йому спокій і тепло, надягнути на потерпілого протигаз або вологу пов’язку;

– при зупинці дихання зробити штучне дихання;

– шкіру, рот, ніс промити водою;

– при тяжких ураженнях відправити потерпілого до лікарні.