У кожної держави, кожного народу є дати і події,які складають основу, опорні точки їхньої історії. Для нас, такою знаковою віхою була і вічно буде Перемога у Другій світовій війні.

22 червня 1941 року о 3 годині 30 хвилин 190 німецьких дивізій без оголошення війни вдерлися на територію Радянського Союзу. Слід зазначити виняткову хоробрість і мужність наших солдатів у перші години і дні війни, про що маємо багато свідчень.
З 23 по 29 червня в районі Луцьк – Рівне – Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.
За перші три тижні війни Червона армія втратила 850 тис. осіб (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків.
Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон потрапило понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту.
З України було евакуйовано на схід: понад 550 підприємств, майно радгоспів, колгоспів (зокрема понад 5 млн. голів худоби), Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян і службовців.
Все, що не можна було вивезти, підлягало знищенню.
Гасло „Все для фронту, все для перемоги!”, що з’явилося в перші дні війни, визначало віднині весь сенс життя і діяльності радянського суспільства.
22 липня 1942 р. після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію Української РСР.
По всій Україні встановлювався окупаційний режим
Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини:
Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гето. Практично в кожному українському місті був свій „Бабин Яр”: за роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис., в Дробицькому Яру в Харкові – понад 60 тис., в Янівському концтаборі у Львові – понад 160 тис. людей. А всього в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн. військовополонених.
На початку жовтня 1944 р. територія УРСР була повністю очищена від окупантів, а наприкінці того ж місяця війська 4-го Українського фронту вибили ворога із Закарпаття.
28 жовтня щороку відзначається як День визволення України.
2 травня 1945 р. штурмом була взята столиця Німеччини Берлін, а 8 травня завершилась війна капітуляцією гітлерівської Німеччини. 9 травня було оголошено Днем Перемоги. Цим завершилася Друга світова війна.

Тричі Герой Радянського Союзу Кожедуб Іван Микитович

Кожеду́б Іва́н Мики́тович (* 8 червня 1920, Ображіївка, Сумщина — † 8 серпня 1991, Москва) — льотчик-винищувач. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). Маршал авіації (1985).
Життєпис
Народився в сім'ї селянина. Українець. Закінчив хіміко-технологічний технікум і Шосткінський аероклуб. В Червоній Армії з 1940 року.У 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором. Іван Микитович Кожедуб, союзники назвали його після війни рос. «Русский Ахиллес»
П'ятдесят друга зірка на фюзеляжі — реактивний «мессершмідт», «секретні крила» люфтваффе. Перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й (можна тільки уявити собі оскаженіння Герінга!) гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG(J)54. «На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків, — згадує генерал-полковник авіації в відставці Сергій Горєлов. — Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли зазіваєшся, а він по прямій, без маневру йде».Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного «мессера» переграв не швидкістю, а одною лише майстерністю. В небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях вони з веденим зайшли в хвіст «мессершмідту». Титаренко — його літак був трохи вище — відкрив вогонь. Ме-262 — і це була вже паніка — тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю.
До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, в 120 повітряних боях збив 62 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Він справедливо вважається кращим асом авіації союзників.

Кiлькiсть переглядiв: 13

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.